poniedziałek, 28 lutego 2011

Метод в катехезі?... Який?

Добрий метод катехетичний. Чи такий існує? Яким способом передавати молоді Євангелію, щоб мало це "ефект"? А що це євангельський ефект, як його побачити? Коли і де є мірило катехези?

Праця вчителя спрямована на це, щоб у відповідньому часі отримати відповідній ефект. В шкільних умовинах це екзамини на закінчення одного з етапів навчання - початкової школи, гімназії чи ліцею. Це свого роду мірила праці не тількі учнів але і вчителів. Чи мірилом праці катехети і учнів є з нання при екзамині перед причастям, чи може перед вінчанннм, а може ще в іншому моменті життя людини? Напевно ні. Ефектом катехізації є життя у вірі, а останнім елементом процесу є спасіння. Людина-Християнин живе в такий спосіб, що з Божою благодаттю доходить до спасіння. Ефект слухання Божого Слова не завжди буде видно для тих хто це слово голосить, "один сіє, а жне хтось інший" (Йоан 4, 37). Тому катехеза не може підлягати оцінкам, які застосовується до інших предметів в школі. Не можна звести спасительного процесу до 45-ти хвилинних рамок з відповіднім методом. Ісус Христос мав один метод - СЛОВО. І це слово голосив без мультімедіяльного проєктора, без методи коляж, витинаня, чи приліплювання чого небуть. А якось деякі слухачі увірували. Хтось міг би сказати що катехет був марний, бо його учні повтікали, а його самого розп'яли на Хресті. Поразка?Не від методу залежить добра катехеза, навіть не від прикмент чи здібностей катехети, але від доброї волі слухача.

Свідоцтво життя у вірі батьків, бажання слухати Боже Слово, вірність Церкви - кожного з нас Христові це найкращі методи катехізації.

1 komentarz:

Ruthenus pisze...

Je szcze odyn ważływyj "metod": lubow. Pysze pro ce bł. Omelan Kowcz w konteksti propowidnyctwa, ałe j katechezy:

Мабуть, кожний проповідник хотівби, щоби ті, що його слухають, його полюбили а не зненавиділи. – Коли ж він цего хоче, то насамперед сам мусить любити цих, яким проповідає і з любовю до них говорити.
Подібно, коли є більше струн настроєних на різні тони, дасться чути якийсь голос, то задрожить з них тільки ця, якій цей голос підходить під тон, інші будуть мовчати. Так і в кожному чоловіці є утаєні різні добрі й лихі норови, а ресонує цей, який почує собі подібний із зовні. Тому, коли промовимо до нього любовю – відізветься любов, промовимо ненавистю відізветься ненависть, промовимо гордістю відізветься гордість, а промовимо покорою відповість покора. Тут не здурить, бо це сказатиб так, фізичне право.

Отже, властиво, що представляє собі цей проповідник, що своєю авдиторією прямо бридиться, або ще до цього визиває її в проповіди від хама, сволочі, худоби ітд., не вже ж він думає, що переверне порядок фізичних правил догори корінням? Марна надія. – Навіть, щоби й не вжив цих так драстичних слів, а щоб свою неохоту до авдиторії закрив плащиком солоденьких слів, то однак дух маси інстинктовно прогляне й цю заслону, пізнається, на фарбованих лисах, гідно оцінить і відповість ще більшою погордою та ненавистю, бо збірною, чим він її в своїм серці вилеліяв.

На це не порадиші “Якою мірою міриш, такою буде тобі відмірено”. І знову по літах, такий проповідник іритується. Мовляв: “Колиб я був стільки літ до стіни говорив, бувби виговорив діру, а цих не можу зрушити”!

Ні – ні! – Це помилка, зрушив і то добре, бо загнав по шию в багно ненависти, не тільки до себе, але й до всего духовенства, а може й до обряду, а навіть й до віри. І тільки треба, щоб будьхто з’явився тепер в парохії, і тільки свиснув, а ціле стадо напевно в перегони піде до нього – оставляючи свого “краснорічивого” пастиря. Подібне діється і з катехитами. Як катехит не є добрим та сердечним батьком, що разом з дітьми сміється і плаче, якому, якто кажуть, діти на шию вішаються, а “великим вченим”, “солідним і справедливим педаґоґом”, а до того ще й “капралем”, або ще не дай Боже і їх “шпіцлем” то напевно виховає цілу фалянґу атеїстів і найгірших ворогів церкви. (Таке вже бувало).

Як парох хоче, щоб його проповіди мали вплив, мусить своїх парохіян любити, – любити і ще раз любити і бути для них вирозумілим. Він може їх тоді навіть ганити, але так, щоби рука била, а серце плакало. Тоді байдуже, чи буде ця проповідь після всіх правил реторики, чи будуть цитати Св. Отців, чи будуть там високопарні звороти, хоча et illa sunt non ommittenda, однако ця проповідь зайде глибоко в серця його вірних і дасть стократний плід любови.

І не буде жертви якоїби не принесли парохіяни для такого пароха, коли він найдеться в потребі.