Пасха Христова

Велика таємниця дана земній людині, щоб доторкнутись небесного. Чим є це небесне і чому воно так важливе? З малку вчимо дітей що треба бути доброю людиною щоб піти до неба. В небі живе вічний Бог з яким і ми, якщо на це заслужимо то будемо з ним. Найпростіша богословія добра за добро. Однак пасха Христова є даром нічим не заслуженим. У п`ятницю Христових Страстей слова «Боже прости їм бо не знають що чинять» є доказом Божого милосердія. Є доказом дару, зовсім без жодної вимоги добра, послуху, зберігання чого не буть. Прости їм, бо не знають, як оці малі нерозумні дитята котрі пробують досягнути щось що стоїть високо на столі, а за малі ростом. Не все є ясне, не все є просте і відразу просвічене. Бог обдарував всіх нас розумом щоб його вживати.

Чи хочу вічности?

Щоб чогось бажати, в перше треба знати що це є. Щоб дізнатись про вічність потрібно ставити філосовські питання, в яких не завжди все є очивидне. Ці питання то чергова проблематична справа для людини. Сьогодні мало хто ставляє філосовські питання, про вічність, Бога, звідки людина, де прямує, що це вічність? Одиноким проявом філософії, який може трапитися людині це питання при нагоді терпіння або смерти блиської особи. Чому я терплю, чому він помер? І стільки філософії в житті в пересічного споживача, бо в інших моментах його життя не має часу. Заробляє гроші на прожиток. Весь час працює, відпочиває, щоб знова працювати і знова відпочивати, і таким чином не ма часу на філософію і вічність.

Жодне занняття яким займається людина, також і священство само в собі не є забезпеченням вічности, не дають «перепустки» до неї.

Пасха Христова то неописаний людськими словами дар, який мабуть збагнемо після нашої пасхи, нашого переходу до вічности. Якщо хочеш вічности то мусиш померти тілом і на всіх інших плошинах. Вмирати щоб жити.

Чи надалі хочеш вічности?