Всесвітліші і всечесніші отці
Преподобні сестри
Дорогі брати і сестри
Слава
Ісусу Христу!
Рік в рік, у неділю Всіх Святих
приходимо на цю Пикулицьку могилу щоб занести Богові Всевишньому молитви, щоб
Він був милосердним і оселив душі тих, які тут спочивають в оселях праведних,
де не має "болізні ні печалі ні зітхання." Душі тих, які поклали своє життя в
боротьбі за свободу людей і незалежну Україну, щоб їхні нащадки, тобто кожний з
нас, могли свобідно говорити мовою батьків! Щоб нічим і ніким не примушені могли
молитися до Бога за них-борців. Жорстокість воєнної дійсности, не з власного
вибору, зробила їх героями-мучениками для Українського народу!
Чим є могила наших героїв-предків, над
якою заносимо молитву до Бога? Чи це тільки місце спочинку померлих? Чи може, це
місце-символ, де згадуємо усіх героїв? Чи просто місце де можемо спільно
зустрітись і висловити свої жалі чи надії? Думаю що на кожне з тих запитань
можемо дати позитивну відповідь.
Ця
Пикулицька могила є тим всім, про що запитуємо і ще чимось більше.
Щоб зрозуміти чим більше послухаймо відповіді,
яку дав вождж скифіф цареві Дарієві в 514 р. д. Христа коли Дарій хотів
вступити з ним у відкритий бій, а скіфський вождж уникав тієї конфронтації.
Посланці царя Дарія почули ось таку відповідь "... а з якої причини я не вступаю в бій з тобою, і це я тобі
поясню Ми не маємо ні міст, ні оброблених полів і не боїмося, що хтось може їх
захопити або знищити, і не квапимося вступати в бій за них із вами. Однак якщо
ви наполягаєте на тому, щоб це сталося як найшвидше, гаразд, тоді ось що: в нас
є могили наших предків. Нумо знайдіть їх і спробуйте завдати їм шкоди. Тоді ви
побачите, чи будемо ми воювати заради наших могил, чи ні?". Могили
предків для скифів стають головною причиною вступання в бій з Перським Царем
Дарієм. Захист і піклування про місця поховання предків, а для народу-героїв є
фундаментальним обов'язком збереження своєї ідентичности, спадщини, а в
наслідку будуванням майбутнього. Мова, культура, розвиток науки і мистецтва,
розвиток добробуту держави, наш розвиток, як людини, будується саме на досвіді
минулих часів, на досвіді людей, які були перед нами. Блаженний Папа Іван Павло
Другий висловив знамениті слова, які вказують конечність шанування і вивчання
минулого, а саме сказав він, що "Народ,
який не знає своєї історії, вмирає і не будує майбутнього", а "Пикуличі",
ті могили у яких поховані герої нашого народу, це історія нашого Українського Народу!!!
Однак знаємо що "геройства"
не здобувається тільки в часах війни. Тому що війна це поразка всіх! У збройних
змаганнях не має переможця і переможеного, бо війна це програш людини, це
протистояння її гідности і природи. Тому просимо Бога про милосердя для тих які
брали участь у війнах і загинули в наслідок тих дій. Тими днями ціла наша
Церква жила візитом Блаженішого Патріарха Святослава до Польщі. В часі цього
візиту у Варшаві, Блаженіший Святослав спільно з єпископами підписали спільну
декларацію примирення, у які точно вказують на трагедію війни, а саме, що "маючи на
увазі теперішні і майбутні покоління, повторюємо від імені наших Церков, що
ненависть і насильство - це завжди вияв деградації людини та народу (...)".
Дорогі брати і сестри!
Зібрались ми тут, на могилі, як християни, віруючі в Живого
Бога у Трьох Особах, у день всіх святих, на молитві прохального характеру. Є
між нами свідки війни, їхні діти, внуки і правнуки, є ми як спільнота Церкви Ісуса
Христа. Кожний з нас має свої прохання до Бога. За товаришів, за побратимів
бою, зі рідних батьків, братів сестер. Бо над могилою приходить на думку
історія цілого життя людини. Я б хотів щоб всі ми тут зібрані мали ще одне
прохання до Всевишнього Бога, прохання яке буде виразом нашого глибокого
прагнення, а саме, просім Бога "за
мир всього світу". Щоб устали війни, щоб герої у народах родилися з
святого і праведного життя Божими заповідями, а не зі зброєю в руках! Щоб не
мусів ніхто з нас, ані з наших дітей, внуків і правнуків і ще дальше вступати в
бій у захист могил предків. Просім про це Бога усильно, тут в Пикуличах і
кожних місцях де будемо заносити молитви над могилами героїв. Кінчаючи, наведу
слова згаданої вже декларації примирення, нехай вони стануть для всіх нас
дороговказом життя народу.
Нехай Господь спогляне на
Церкву на наших землях і допоможе українському та польському народам жити в
мирі, взаємно ділитися своїм духовним багатством, а також вносити свій вклад у
єдність та майбутнє Європи! Амінь
Слава Ісусу Христу!
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz