Пилипівка — піст перед празником Христового Різдва

«Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство.
Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки Його».
(Мат. 3, 2-3)

Хто ближче приглянеться нашому церковному рокові, той чітко завважує, що наша Східня Церква до великих і світлих празників завжди приготовляється коротшим чи довшим постом. Маємо великий і святий піст перед празником Пасхи. Маємо одноденні пости перед деякими празниками. Маємо багатоденні пости перед празником св. Апостолів Петра й Павла та празником Успіння Пречистої Діви Марії. Маємо вкінці довгий піст перед празником Христового Різдва. Цей празник, як і празник Пасхи, належить до найбільших празників у році, тому і його піст творився на взір пасхального посту, і навіть носить назву Чотиридесятниці. Тож погляньмо на його історію, час тривання та завдання.

ІСТОРІЯ РІЗДВЯНОГО ПОСТУ

Тоді, коли на Заході різдвяний піст у 6-му столітті стає вже загальним, то на Сході під впливом Заходу він у тому часі щойно починається. Першу згадку про різдвяний піст від 14 листопада подає Коптійський календар з 8-го сторіччя.
Іванові Постникові (582-595), патріярхові Царгороду, приписують таке правило: «Годиться, щоб миряни здержувалися від м’яса в дві Чотиридссятниці, це є піст св. Пилипа і піст св. Апостолів Петра й Павла». В 9-му віці різдвяний піст стає загальним по цілому Сході.

ЦІЛЬ РІЗДВЯНОГО ПОСТУ

Здавен-давна празник Христового Різдва ставився на рівні з празником Христового Воскресіння. Тому й церковний устав дивиться на Христове Різдво, як на другу Пасху. У старих типіках і слідованній псалтирі під днем 25 грудня є така заввага: «Пасха, празник триденний». Тож, як до празника Пасхи вірні приготовлялися молитвою і постом, так і різдвяний піст став для вірних часом приготування до приходу Спасителя. Симеон Солунський (†429 р.) каже: «Цей 40-денний піст є подібний до посту Мойсея, що постив 40 днів і ночей та приняв таблиці Божих Заповідей. Постімся і ми 40 днів і приймемо живе слово Боже воплочене від Діви і причастимся його Тіла».

Різдвяний піст став для Церкви також символом молитов і постів старозавітніх патріярхів і пророків, що з тугою очікували приходу Месії. В часі цього посту св. Церква бажаючи скріпити своїх вірних прикладом Святих Старого й Нового Завітів, обходить пам’ять деяких пророків, а вкінці дві останні неділі присвячені всім старозавітнім Праотцям і Отцям.
Наша Церква має прадавню традицію, за якою вірні готовляться до празника Христового Різдва не тільки молитвою і постом, але й св. Тайнами сповіді і св. Причастя. Київський митрополит Георгій (1072-1073) у своєму «Білеческому Уставі» поручає св. Причастя, між іншим, і на Христове Різдво. Св. Йосафат у своїх «Правилах для священиків» радить їм заохочувати вірних до сповіді в часі Пилипівки. Київський Митрополит Петро Могила (†1647 р.) у своїм Требнику поручає вірним сповідь і св. Причастя у кожнім з чотирьох річних постів. Замойський Синод (1720 р.) поручає сповідь і св. Причастя принаймні три рази в році, це є на Пасху, Успіння Божої Матері і Христове Різдво. Цей сам синод приписує поміркованість від набілу через цілу Пилипівку. Львівський Синод (1891 року) дещо злагіднює різдвяний піст, дозволяючи в понеділок, середу й п’ятницю на набіл, а інші чотири дні тижня і на м’ясні страви, але зобов’язує священиків відмовляти 50-ий псалом, а миряни мають проказувати: 5 «Отче наш» і 5 «Богородице Діво» перед обідом і перед вечерею.

ЧАС ТРИВАННЯ РІЗДВЯНОГО ПОСТУ

Хоч тут різдвяний піст загально починався від 14-го листопада, то одначе час його тривання довший час був неозначений і спірний. Причина цього була в тому, що на Сході тільки пасхальний піст був приписаний законами Церкви, а три інші річні пости, це є піст св. Апостолів, Успіння Пречистої Діви Марії і різдвяний, увійшли в практику через звичай. Ще в 9-му віці були на Сході спори щодо часу тривання цього посту. У творі, що його приписують Антіохійському патріярхові, Анастасієві Синаїтові (561-600) «Про Три 40-ці» говориться про спори щодо обов’язку різдвяного посту та про те, що його установу не вважали за апостольську, але монашу, а також про те, що його тривання скорочували до 18, 12, 6 або 4 днів. Автор старається боронити апостольське походження і загальний обов’язок різдвяного посту і при тім покликається на передання про св. Апостола Пилипа. Це передання каже, що св. Пилип перед своєю мученицькою смертю просив у Бога кари на своїх мучителів. Зате було йому об’явлено, що він на покуту 40 днів по своїй смерті не зможе увійти до раю. Тому св. Пилип просив інших апостолів, щоб за нього постили через 40 днів, а Апостоли всім вірним поручили 40-денний піст.

Треба тут завважити, що відносно твору «Про Три 40-ці» історики є тієї думки, що цей твір не міг появитися раніше, ніж у 9-му віці тому, що він говорить про успенський піст, який перед 9-им століттям ще не був знаний.

В Антіохії різдвяний піст був знаний від початку 6-го віку і починався першого грудня. В тому ж часі він був і в Єрусалимі і тривав там 40 днів. В 9-му віці Студійський Устав уже подає точні приписи щодо їди в часі посту св. Пилипа.

Остаточне усталення часу різдвяного посту прийшло щойно на Соборі в Царгороді 1166 року за патріярха Луки Хризоверга і цісаря Мануїла Комнена. Цей Собор приписує 40-денний піст перед Христовим Різдвом і каже його починати від дня св. Пилипа, це є від 14 листопада. Звідси він дістав назву посту св. Пилипа або Пилипівки.

Антіохійський патріярх, Теодор Вальсамон (1185-1204), пояснюючи це правило Собору, уважає, що цей піст у цілості обов’язує монахів, а миряни можуть скорочувати його до сімох днів. За свідоцтвом візантійського письменника Георгія Кодина († к.1450) на цісарськім дворі в Царгороді різдвяний піст зберігався через 40 днів.

На Руси-Україні в домонгольській добі, як це київський митрополит Георгій у своїм «Білеческім Уставі» дає знати, були крім пасхального ще три інші річні пости. Вони починалися в тому самому часі, що й сьогодні, тільки успенський піст не був усюди і був коротший. Митрополит Георгій називає різдвяний піст Пилипівкою, то значить, що Він починався від св. Пилипа, 14 листопада. В часі Пилипівки він приписує такий самий піст і поклони, як у Петрівку, це є їда раз на день без молока і без м’яса, а в суботу й неділю дозволяє на рибу два рази денно. Київський митрополит Максим (1283-1305) називає різдвяний піст Чотиридесятницею.

В наших часах св. Церква із-за різних причин досить злагіднила колись дуже строгі пости й оставила їх радше добрій волі вірних. Та це не значить, що ми не обов’язані до практики духа жертви, спокути й посту. Хай, отже, любов до Христа Господа, добро нашої душі та любов нашої священної традиції будуть для нас головними спонуками в тому, щоб за кожний раз на стрічу Празника Христового Різдва ми приготовляли наше серце й душу молитвою, постом і св. Тайнами. Будьмо свідомі того, що через щире й ревне духовне приготування, наше серце стане достойним, щоб в ньому народився Ісус Христос своєю ласкою, любов’ю і миром.

о. Юліян Катрій, ЧСВВ
Пізнай свій обряд.