Тихо!

Тихо! В Найсвятішій Тайні[1]

сам Христос говорить нам:

 - Залиши журби звичайні,

Тихо йди – все вище... там...

            За Спасителем тужи,

вір Йому – і вище йди;

вір Спасителеві, вір:

направляй свій хід до зір;

Там загубиш серця тугу,

там забудеш біль, наругу;

там в нещасті світ твій гасне,

там забудеш горе власне...

            Тихо, не кричи з розпуки! –

            Тихо крий свій біль і сльози;

            Труд сповняй і без принуки,

            Не зважай на всі погрози...

Тихо; це свята дорога!

Полюби людей і Бога

та сповняй все Божу волю...

другим облекшиш їх долю...

            З трудів всіх, із чесноти

            Тихо овочі збери...

            Чаша виповниться в щерть

            та спокій дасть тобі смерть...

Тихо йди в огнях страждання,

тихо в небо шли благання. –

Після втоми, по знесиллі

тихо ляжеш у могилі...

Дух знімесь до неба брам:

там, де ті Верхи осяйні,

щастя жде тебе, аж там...

Так Христос говорить в Тайні...

Сам Христос говорить нам:

- Щастя справжнє там... аж там...

---

[1] Уляна Кравченко, Тихо в Найсвятішій Тайні, в. Твори, Торонто 1975, с. 530.