Проповідь виголошена у Велику Суботу в Архикатедральному Соборі св. Івана Хрестителя в Перемишлі
Тихо! В Найсвятішій Тайні[1]
сам Христос говорить нам:
- Залиши журби
звичайні,
Тихо йди – все вище... там...
За Спасителем тужи,
вір Йому – і вище йди;
вір Спасителеві, вір:
направляй свій хід до зір;
Там загубиш серця тугу,
там забудеш біль, наругу;
там в нещасті світ твій гасне,
там забудеш горе власне...
Тихо в Найсвятішій
Тайні, Уляна Кравченко
Слава Ісусу Христу
Дорогі Брати і сестри.
Сьогодні, у Велику Суботу стаємо на проти плащаниці, знаку присутности Бога
- Ісуса Христа в Гробі. Так як стаючи над кожною могилою задумуємося над
змістом життя і смерти, так і сьогодні стаючи над Божим гробом потрібно нам
задуматись над тим, що так насправді сталося? Чому ми тут знайшлися?
Біль і терпіння, гамір,
викрикування «Розпни, розпни Його!», голоси болю терплячих, звуки забиваних
цвяхів в Хресне Дерево. Це все пройшло, це все минуло, закрилося
в гробі, над яким стоїмо. За словами Уляни Кравченко, лишається нам бути
в гробі, над яким стоїмо. За словами Уляни Кравченко, лишається нам бути
Тихо! В Найсвятішій Тайні
сам Христос говорить нам:
- Залиши журби
звичайні,
Тихо йди – все вище... там...
Ця тишина проникнута Богом, його присутністю.
По людськи тужінням і смутком, по Божому надією життя. Наші фізичні очі бачать плащаницю, яка відображає Ісуса Христа в гробі. Так, як жінки Мироносниці, про які чуємо у сьогоднішній євангелії, бачимо щось зовнішнє. Вони ідучи до гробу, мали побачити камінь, який закривав вхід до місця спочинку Господа. І побачили камінь, але вже відкочений, а на ньому Ангела, провісника Божої події, який промовив «Нама Його тут ..» (Мт. 28, 6). Так сформульоване речення Ангелом, як підчеркують біблісти, не вказує і не доводить що Христос Воскрес, але брак тіла в гробі стається знаком, а не доказом факту воскресіння. Бо доказ вимагає чогось певного, що можна зміряти і доторкнути, чогось що можна описати. А знак не міститься в мережах людських описів і понять. Тим самим, неописана таємниця вимагає від нас задуми, розважання і віри.
По людськи тужінням і смутком, по Божому надією життя. Наші фізичні очі бачать плащаницю, яка відображає Ісуса Христа в гробі. Так, як жінки Мироносниці, про які чуємо у сьогоднішній євангелії, бачимо щось зовнішнє. Вони ідучи до гробу, мали побачити камінь, який закривав вхід до місця спочинку Господа. І побачили камінь, але вже відкочений, а на ньому Ангела, провісника Божої події, який промовив «Нама Його тут ..» (Мт. 28, 6). Так сформульоване речення Ангелом, як підчеркують біблісти, не вказує і не доводить що Христос Воскрес, але брак тіла в гробі стається знаком, а не доказом факту воскресіння. Бо доказ вимагає чогось певного, що можна зміряти і доторкнути, чогось що можна описати. А знак не міститься в мережах людських описів і понять. Тим самим, неописана таємниця вимагає від нас задуми, розважання і віри.
Черговим
важливим моментом сьогоднішнього дня є напруга викликана очікуванням.
Очікуванням на «НОВЕ», яке приходить з Воскресінням, але воно ще не дове-ршилося.
Дуже плавно ця напруга очікування переходить у щоденність кожного з нас. Бо
якщо християнство є вірою в воскресіння Ісуса Христа, то можемо додати, що віра в воскресіння Христове
означає погодитися, щоб все помінялося. Означає згоду на воскресіння: на вмирання наших смутків, страхів, переляків,
нарікання, на увільнення себе від обурення, егоізму, інтересів, насильства і на
включення себе в нове життя, яке дає
Христос. Згоду на вхід зі здивуванням до «нового» світу, який очікує спасіння.
Мабуть на тому полягає парадокс Великодня – на поверненні до тих самих справ,
однак ці справи сталися новими, іншими. Дуже гарно виражає це прямування до «нового»
наша перемиська поетеса,
За Спасителем тужи,
вір Йому – і вище йди;
вір Спасителеві, вір:
направляй свій хід до зір;
І так за її словами переходимо до відповіді на питання яке ми поставили на
початку наших роздумів, чому ми тут
знайшлися? Апостол Павло відповідає, тому що «Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб як Христос воскрес із
мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям.» (Рим. 6, 4). Святе
Таїнство Хрещення робить нас співучасниками Христового життя, яке прийде з
Воскресінням. Якби було цього мало, то ще одержуємо інше завдання, «бігом»
звістити про це явище іншим учням, тим яких сьогодні тут нема. А воскреслий
Христос, скаже «зробіть учнями всі народи»
(Мт 28, 19).
Дорогі брати і сестри
Вмерли ми для гріха, через Божу любов до нас, вмерли ми, щоб жити. А жити
будемо тільки тоді, коли будемо зберігати все, що Ісус заповідав. Бо це
зберігання Божих Заповідей, не є якоюсь супер надзвичайною справою, яку можуть
робити тільки деякі, це зберігання науки Христової належить до природи кожного
християнина, це так само природня потреба людини, як їдження чи пиття. Тому кожний
з нас може і повинен це робити, щоб жити.
А сьогодні, в цю велику суботу, будучи ще у цій напрузі очікування, стоячи
перед Божим гробом, в тиші кажім Богові слова про себе, своє життя, своїх
рідних і знайомих. В тиші доручаймо Богові всіх тих хто ротребує його підтримки,
бо тільки
Там загубиш серця тугу,
там забудеш біль, наругу;
там в нещасті світ твій гасне,
там забудеш горе власне...
Амінь
Слава Ісусу Христу
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz