Бог є всемогучий

Єв. – Мт. 79 зач.; 19, 16-26.

16. Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” 17. Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” 18. “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, 19. поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” 20. Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” 21. “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” 22. Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. 23. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. 24. Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.” 25. Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?” 26. Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.”

Ап. – 1 Кор. 158 зач.; 15, 1-11.

1. Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте. 2. Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо 3. Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; 4. що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; 5. що з'явився Кифі, потім дванадцятьом; 6. опісля ж з'явився він більш, як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли. 7. Опісля з'явився Якову, згодом усім апостолам. 8. А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені; 9. бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу. 10. Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною. 11. Чи то я, отже, чи то вони, - так ми проповідуємо, і так ви увірували.

ПРОПОВІДЬ

Бог є всемогучий і повний благодаті.[1]

1.                 Правда віри про всемогучість Бога і про Його опіку викликає в нас мішані почуття. З одного боку віримо в неї і тішимося що є Хтось потужніший, більший за нас, хто стоїть на сторожі життя кожного з нас. Дає нам велике почуття безпеки в житті. А з другого боку, коли чуємо про землетруси, хуртовини, величезні катаклізми природи, або коли нас самих доторкає нещастя, якась хвороба, несприятливі умовини до життя, криза в подружжі, або нещаслива любов, тоді починаємо мати сумніви і ставляємо питання, чи дійсно Бог всемогучий? Чи аби напевно, має Він контроль над тим що діється у світі і що діється з людиною?

2.                  Цей досвід розділяють також автори Катехизму Католицької Церкви, пишучи, що «Віра в Бога, Всемогутнього Отця, випробовується переживанням зла і страждання. Інколи видається, що Бога немає і що Він нездатний запобігти злу.» (ККК 272). Однак цей сам Катехизм заохочує нас до віри у всемогутність, бо  «сповідування її має велике значення для нашого життя. Ми віримо, що Божа Всемогутність має універсальний характер, бо Бог усе створив (Пор. Буг. 1, І; Iв. 1,3.), усім керує і все може; що вона любляча, бо Бог є нашим Отцем (Пор. Мт. 6, 9.); що вона таємнича, бо лише віра може її пізнати, бо вона «здійснюється в безсиллі» (2 Кор. 12,9) (Пор. 1 Кор. І, 18.).»(ККК 268). Звернімо увагу на сьогоднішню євангелію, і слова, які говорить Ісус Христос, відповідаючи на питання апостолів, хто може спастися, «У людей це неможливо, Богові – все можливо.» (Мт 19, 26). Христос заторкає фундаментальну справу віри, що коли людина доручить Богові своє життя, тобто підпорядкує Його навчанні всі свої сили, тоді з Його – Божою благодаттю зможе дійти до спасіння.

3.                 Дуже виразно на значення Божої Благодаті в житті вказує сьогодні Апостол Павло де говорить, «10. Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною. 11. Чи то я, отже, чи то вони, - так ми проповідуємо, і так ви увірували.» (1 Кор. 15, 10-11). Бачимо оцю залежність людини від Бога, що Бог завдяки своєї благодаті не тільки сотворив все, але також керує людським серцем і подіями. І це відкриває для нас образ світу, який називаємо «РАЙ». Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха», так говорить про досягнення раю «Здійснення цього задуму залежить від співпраці людини з Богом. Рай є Божим даром і водночас людським покликанням» (КУГКЦ 109). І тому Апостол звертає увагу, щоб «благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною» (1 Кор. 15, 10).

4.                 Дорогі брати і сестри, виконування Божих заповідей у житті це щойно перший крок до цього, щоб осягнути святість. Але щоб виконування заповідей не було тягарем, мусимо в першу чергу бути добрими співучасниками Божого життя у Його благодаті. Це співучасництво вимагає заангажування, щоб «я працював більше всіх їх» над освяченням себе. Освячення, яке приходить через співучасть у дарах, які дав Христос святій Церкві, у святих таїнствах – Хрещенні, Миропомазанні, Євхаристії, Подружжі, Покаянні-святій Сповіді, Священстві і Єлеопомазанні. Бо через ці дари діє Божа Благодать і для нас християн це означає що «Христос є між нами» (КУГКЦ 403). Зі святими таїнствами можемо стрінутися тільки у Святій Церкві, у якій має участь кожна парафія. І наша катедральна парафія, саме відображає Святість Церкви. І тут насуваються дуже важливі слова, які сказав Патріарх Святослав у посланні «Жива парафія місце зустрічі з живим Христом» з грудня 2011 р., каже Патріарх, що «Місцем, де найчастіше зароджується, зростає і дозріває святість християн, є парафія.» Тому потрібно кожному з нас не щадити зусиля для прямування до святости, не щадити сили до співпраці з Богом. Тому всі ми разом, як одна парафіяльна спільнота маємо брати відповідальність одні за одних. Кожний з нас має бути прикладом у святості до наслідування для інших. Не вільно скидати цього обовязку виключно на єпископів, священиків, монахів чи монахинь! Всіх нас зробив Христос світильниками, в кожним члені парафії засвітив це саме світло віри, і кожного з нас поставив на світильнику щоб ми опромінювали святістю одні одних і тих, які Христа ще не пізнали.

5.               Віруючи у всемогучість Божу, запамятаймо що вона є вселенська, і доторкає життя кожного з нас, що огортає цілий світ, цей в широкому глобальному розумінні, і цей малий світ, мій, твій і кожної людини з окрема. Благодать Божа є даром і силою, є возлюбленим жестом Бога до людини, щоб людина могла осягнути РАЙ. Бо тільки співпрацюючи з Божою благодаттю будемо могли тішитися з вічного співучасництва в Божих добрах.

Кінчаючи, приймім, наберімо нових сил від слів з нашої літургії святого Івана Золотоустого, яку служимо найчастіше, слів які саме чуємо після визнання віри-молитви вірую в Єдиного Бога, БЛАГОДАТЬ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА, І ЛЮБОВ БОГА І ОТЦЯ, І ПРИЧАСТЯ СВЯТОГО ДУХА НЕХАЙ БУДЕ З УСІМА ВАМИ.

Амінь.

 

---

[1] Zob. Katechizm Płocki, ks. Leszek Misiarczyk, katecheza 18, www.katechetyczny.diecezjaplocka.pl/upload/file/katechizm_I.doc