Єв. – Мт. 79 зач.; 19, 16-26.
Ап. – 1 Кор. 158 зач.; 15, 1-11.
ПРОПОВІДЬ
1.
Правда
віри про всемогучість Бога і про Його опіку викликає в нас мішані почуття. З
одного боку віримо в неї і тішимося що є Хтось потужніший, більший за нас, хто
стоїть на сторожі життя кожного з нас. Дає нам велике почуття безпеки в житті.
А з другого боку, коли чуємо про землетруси, хуртовини, величезні катаклізми
природи, або коли нас самих доторкає нещастя, якась хвороба, несприятливі
умовини до життя, криза в подружжі, або нещаслива любов, тоді починаємо мати
сумніви і ставляємо питання, чи дійсно Бог всемогучий? Чи аби напевно, має Він
контроль над тим що діється у світі і що діється з людиною?
2.
Цей досвід розділяють також автори Катехизму
Католицької Церкви, пишучи, що «Віра в
Бога, Всемогутнього Отця, випробовується переживанням зла і страждання. Інколи
видається, що Бога немає і що Він нездатний запобігти злу.» (ККК 272).
Однак цей сам Катехизм заохочує нас до віри у всемогутність, бо «сповідування
її має велике значення для нашого життя. Ми віримо, що Божа Всемогутність має
універсальний характер, бо Бог усе створив (Пор. Буг. 1, І; Iв. 1,3.), усім керує і все
може; що вона любляча, бо Бог є нашим Отцем (Пор. Мт. 6, 9.); що вона таємнича,
бо лише віра може її пізнати, бо вона «здійснюється в безсиллі» (2 Кор. 12,9)
(Пор. 1 Кор. І, 18.).»(ККК 268).
Звернімо увагу на сьогоднішню євангелію, і слова, які говорить Ісус Христос,
відповідаючи на питання апостолів, хто може спастися, «У людей це неможливо, Богові – все
можливо.» (Мт 19, 26). Христос заторкає фундаментальну справу віри, що коли
людина доручить Богові своє життя, тобто підпорядкує Його навчанні всі свої
сили, тоді з Його – Божою благодаттю зможе дійти до спасіння.
3.
Дуже
виразно на значення Божої Благодаті в житті вказує сьогодні Апостол Павло де
говорить, «10. Благодаттю Божою я є те,
що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та
не я, але благодать Божа, що зо мною. 11. Чи то я, отже, чи то вони, - так ми
проповідуємо, і так ви увірували.» (1 Кор. 15, 10-11). Бачимо оцю
залежність людини від Бога, що Бог завдяки своєї благодаті не тільки сотворив
все, але також керує людським серцем і подіями. І це відкриває для нас образ
світу, який називаємо «РАЙ». Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха», так говорить
про досягнення раю «Здійснення цього
задуму залежить від співпраці людини з Богом. Рай є Божим даром і водночас
людським покликанням» (КУГКЦ 109). І тому Апостол звертає увагу, щоб «благодать його в мені не була марна; бож я
працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною» (1 Кор.
15, 10).
4.
Дорогі
брати і сестри, виконування Божих заповідей у житті це щойно перший крок до
цього, щоб осягнути святість. Але щоб виконування заповідей не було тягарем,
мусимо в першу чергу бути добрими співучасниками Божого життя у Його благодаті. Це співучасництво вимагає заангажування, щоб «я працював більше всіх їх» над освяченням себе. Освячення, яке
приходить через співучасть у дарах, які дав Христос святій Церкві, у святих
таїнствах – Хрещенні, Миропомазанні, Євхаристії, Подружжі, Покаянні-святій
Сповіді, Священстві і Єлеопомазанні. Бо через ці дари діє Божа Благодать і для
нас християн це означає що «Христос є між нами» (КУГКЦ 403). Зі святими
таїнствами можемо стрінутися тільки у Святій Церкві, у якій має участь кожна
парафія. І наша катедральна парафія, саме відображає Святість Церкви. І тут
насуваються дуже важливі слова, які сказав Патріарх Святослав у посланні «Жива
парафія місце зустрічі з живим Христом» з грудня 2011 р., каже Патріарх, що «Місцем, де найчастіше зароджується, зростає
і дозріває святість християн, є парафія.» Тому потрібно кожному з нас не
щадити зусиля для прямування до святости, не щадити сили до співпраці з Богом.
Тому всі ми разом, як одна парафіяльна спільнота маємо брати відповідальність
одні за одних. Кожний з нас має бути прикладом у святості до наслідування для
інших. Не вільно скидати цього обовязку виключно на єпископів, священиків,
монахів чи монахинь! Всіх нас зробив Христос світильниками, в кожним члені
парафії засвітив це саме світло віри, і кожного з нас поставив на світильнику
щоб ми опромінювали святістю одні одних і тих, які Христа ще не пізнали.
5.
Віруючи
у всемогучість Божу, запамятаймо що вона є вселенська, і доторкає життя кожного
з нас, що огортає цілий світ, цей в широкому глобальному розумінні, і цей малий
світ, мій, твій і кожної людини з окрема. Благодать Божа є даром і силою, є
возлюбленим жестом Бога до людини, щоб людина могла осягнути РАЙ. Бо тільки
співпрацюючи з Божою благодаттю будемо могли тішитися з вічного співучасництва
в Божих добрах.
Кінчаючи, приймім, наберімо нових сил від слів з нашої
літургії святого Івана Золотоустого, яку служимо найчастіше, слів які саме
чуємо після визнання віри-молитви вірую в Єдиного Бога, БЛАГОДАТЬ ГОСПОДА НАШОГО
ІСУСА ХРИСТА, І ЛЮБОВ БОГА І ОТЦЯ, І ПРИЧАСТЯ СВЯТОГО ДУХА НЕХАЙ БУДЕ З УСІМА
ВАМИ.
Амінь.
[1] Zob. Katechizm Płocki, ks.
Leszek Misiarczyk, katecheza 18, www.katechetyczny.diecezjaplocka.pl/upload/file/katechizm_I.doc
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz