Wspólny Bożonarodzeniowy list pasterski hierarchów Ukraińskiego Kościoła
Greckokatolickiego w Europie zachodniej
Czcigodni Księża, Bracia
i Siostry Zakonni
Drodzy Bracia i Siostry
Z wielką niecierpliwością oczekujemy Świąt Bożego
Narodzenia! Jakie by nie były okoliczności naszego życia, potrzebujemy tego
cichego i błogosławionego Świętego Wieczoru!
Nasze oczekiwanie Bożego Narodzenia - jest
szczególną okazją do zagłębienia się w sens naszego istnienia, przebywania z
Bogiem. W tym czasie Pan znowu przychodzi do naszego domu, a my witamy Go
kolędą. Dziecięca otwartość i niemowlęca niewinność po raz kolejny staja się
naszym ideałem. Nasze serca pragną prawdziwej radości i pokoju.
Jednak nie zawsze potrafimy żyć tymi
wartościami. Pomimo wielkości i siły oddziaływania przedświątecznej reklamy
handlowej, w głębi duszy wiemy, że radości i pokoju nie uda nam sie kupić - ich
nie można nabyć na drodze komercyjnej. Chociaż jaskrawo błyszczą świąteczne
światełka, to my jednak nadal jesteśmy pochyleni i wpatrujemy się w czarne cienie,
które padają od naszych własnych niedoskonałości, od lęków naszego środowiska i
w ogóle całego świata.
Negatywnych zjawisk nigdy nie brakuje. Pan
o tym wie i wraz z nami ten niepokój dzieli. Co mamy na myśli?
Bóg jest z nami w naszej biedzie, On
bierze ją na Siebie o pogłębienie przemienia w szczęście. Narodzenie Jezusa
samo w sobie jest naznaczone różnego rodzaju fizycznymi i psychicznymi
stresami. W biblijnym opisie Objawienia Zbawiciela widzimy wielkie oczekiwanie
jak również wielowymiarowy niepokój. Józef na początku był zszokowany
niespodziewana ciążą zaręczonej (Mt 1, 18-21), a z czasem zakłopotany
trudnościami podróży, w którą wyruszył wraz z Maryją, która miała niebawem
rodzić. Zmieszana anielskim pozdrowieniem i wiadomością, że ma zostać matą Syna
Bożego, po dziewięciu miesiącach Maryja nie miała odpowiednich warunków do
rodzenia, a nawet miejsca zajeździe nie było. Bogarodzica narodziła dziecię w
stajence, wśród zwierząt (Łk 1, 29). Królowie ze wschodu długo błąkali po
świecie, nie wiedząc gdzie znaleźć Mesjasza (Mt 2, 1-8), a objawienie anioła
przytłoczyło pasterz (Łk 2, 8-10). Mogło by się zdawać, cóż to za narodziny ...
Tak samo i my dzisiaj jesteśmy strwożeni
przez różnego rodzaju osobiste i rodzinne problemy oraz niesprawiedliwość i
ucisk na świecie. W niełatwych okolicznościach emigracji, na obczyźnie, czasami
bez dachu nad głową niejedna osoba jest zmieszana paradoksami bytowania-życia.
Globalny kryzys ekonomiczny, ubóstwo wielu ludzi oraz pogłębiająca się przepaść
między biednymi i bogatymi, postępująca sekularyzacja, rozbite rodziny, brak
wspólnego języka między rodzicami i dziećmi, socjalna i polityczna
destabilizacja w ojczyźnie u wielu z nas wzbudza niepokój i spędza sen z
powiek.
To właśnie dla nas, niepewnych, postmodernistycznych
sceptyków, w sobie oraz między sobą
wyobcowanych, Boże Narodzenie przynosi radykalną perspektywę. Kiedy Maryja,
Józef, królowie i pasterze zrozumieli, Kim był ten, który właśnie sie narodził:
Syn Boga żywego, Jezus Chrystus, imie którego Emmanuel, co znaczy: "Z Nami
Bóg!" (Nieszpory), - ich strach i niepokój przemienił się w wielką,
wszechogarniającą jednoznaczną radość. W taki sposób i my świętujemy Boże
narodzenie, aby zrozumieć, Kto do nas przyszedł, Kto zawitał do naszego
zakłopotanego świata, aby nasz lęk przemienić w pokój i radość.
To do ciebie przyszedł Bóg! Nieograniczony
i jednocześnie bliski w miłości - jak
dziecko!
Nawet jeżeli przebywamy daleko od Ojczyzny
albo rodziny, nawet jeżeli jesteśmy wyizolowani, musi pamiętać, że Kościół
Chrystusowy - to miejsce spotkania i Ojczyzna, która gromadzi wszystkich w
Chrystusie, w tym, Który podąża do nas takich, jakimi jesteśmy. "Z
polecenia cezara zapisywali się ludzie, zapisaliśmy się również my, wierzący w
imię Boga naszego, który stał się człowiekiem" (Nasławnik nieszporów w
Przeddzień Bożego Narodzenia). Dlatego kiedy gromadzimy się w świątyni, we wspólnocie
rodziny chrześcijańskiej, na modlitwie i wspólnym pełnym wdzięczności
kolędowaniu - jesteśmy w domu i Ojczyźnie. Poznajemy tu Chrystusa-Emmanuela na łamaniu chleba (Łk 24, 13-35), jak i sami
uczniowie Jezusa poznali, że "Chrystus rodzi się, aby podnieść niegdyś
upadłą naturę ludzką" (Troparion nieszporów w Przeddzień Bożego
Narodzenia)
Odpowiadając na wezwanie Papieża Benedykta
XVI Kościół Powszechny świętuje "Rok Wiary", aby w szczególny sposób
zachęcić chrześcijan na nowo nawracać się do Pana, jedynego Zbawiciela świata (Motu
proprio Porta Fidei 6). To wspólne świętowanie rozpoczęło się 11
października 2012 roku, w 20-tą rocznicę publikacji Katechizmu Kościoła
Katolickiego. W minionym roku nasz Kościół zaprezentował swój własny Katechizm
dla ukraińskich grekokatolików. Głowa i Ojciec naszego Kościoła,
Wielcebłogosławiony Świętosław, gorąco zachęca wszystkich wiernych do uważnego
czytania tego Katechizmu, który wprowadza nast w tajemnicę Narodzin.
Boże Narodzenie, Rok Wiary oraz Katechizm
powinny mieć konkretne odniesienie do naszego życia codziennego. Jak Syn Boży
wcielił się, tak i my nie lękajmy się dzisiaj wcielić w nasze życie wiarę w
Chrystusa w nasze dobre uczynki, w miłość do bliźniego, a szczególnie miłość do
Boga przez wspólnotową modlitwę w świątyni i rodzinie, codzienne czytanie Pisma
Świętego oraz udział w życiu sakramentalnym, w szczególności w spowiedzi
świętej i godnym przyjmowaniu Komunii Świętej. W taki sposób Narodzenie się
powtarza, sam Jezus Chrystus staje się obecnym w naszym życiu i my stajemy się
świadkami Chrystusa dla naszych bliskich i otoczenia.
Pamiętając o całkowitym wypełnieniu
Tajemnicy: o krzyżu, grobie, na trzeci dzień zmartwychwstaniu,
wniebowstąpieniu, zasiadaniu po prawicy Boga, drugim i chwalebnym przyjściu
Chrystusa (Anafora Boskiej Liturgii św. Jana Chryzostoma), - oczekujmy
narodzenia naszego Pana z radością i oddajmy Jemu Chwałę z wesołymi śpiewamy i
kolędami. Niech chroni was Chrystus od wszelkiego zła! Niech przemienia nasz
niepokój i prowadzi za Sobą "od chwały do chwały" (2 Kor 3, 18), aby
nasz śpiew połączył się z pieśnią aniołów: "Chwała na wysokości Bogu i na
ziemi pokój!".
Ze szczerą miłością ogartamy was i
pozdrawiamy:
Chrystus się rodzi! Sławmy Go!
8 grudnia 2012 r. B.
W dniu Świętego Papieża Klemensa
+Piotr
Egzarcha Apostolski dla Niemiec i
Skandynawii
+Hlib
Egzarcha Apostolski dla Wielkiej Brytanii,
Wizytator Apostolski w Irlandii
+Dionisio
Wizytator Apostolski w Italii i Hiszpanii
+Borys
Egzarcha Apostolski dla Francji, Krajów
Beneluksu i Szwajcarii
Tekst oryginalny za :
http://www.chiesaucraina.it
Tł. o. P.P.
Спільне Різдвяне послання Єрархів
Української Греко-Католицької Церкви
в Західній Європі
Всечесніші Отці, Преподобні Брати і Сестри в Монашестві,
Дорогі Брати і Сестри!
Наше
очікування Різдва Христового – це особлива нагода заглибитися в суть
нашого буття, буття з Богом. У цей час Господь знову приходить у нашу
господу, і ми вітаємо Його колядою. Дитяча відкритість і чистота
немовляти знову стають нашим ідеалом. Наші серця прагнуть правдивої
радості й миру.
Проте ми не завжди вміємо ними жити. Хоч якою потужною є
передсвяточна торговельна реклама, в глибині душі ми знаємо, що радості
й миру нам купити не вдасться – їх не набути отим комерційним шляхом. І
хоч як яскраво виблискують святкові ліхтарі, ми все одно схильні
вдивлятися в чорні тіні, що падають від наших власних немочей, від
тривог нашого середовища й загалом усього світу.
Негативу ніколи не бракує. Господь це знає і з нами таїнственно наш неспокій поділяє. Що ми маємо під цим на увазі?
вітанням
і вістю, що має стати матір’ю Сина Божого, після дев’яти місяців Марія
не мала не те що належних пологових умовин, але навiть місця в заїзді.
Богородиця приводила дитину на світ у стайні, серед господарських тварин
(Лк. 1, 29). Волхви зі сходу довго блукали по світу, не знаючи, де
знайти Месію (Мт. 2, 1–8), а поява ангела приголомшила пастухів (Лк. 2,
8–10). Здавалося б, які тут можуть бути уродини...
Так
само і ми сьогодні часто збентежені через різні особисті й родинні
проблеми та несправедливість і насильство у світі. В непростих умовах
еміграції, на чужині, інколи без належного притулку, не одна особа збита
з пантелику парадоксами буття-життя. Глобальна економічна криза,
збідніння багатьох і щораз глибша прірва між багатими й убогими, дедалі
більша секуляризація, розбиті сім’ї, брак спільної мови між батьками і
дітьми, соціальна та політична нестабільність у рідній Батьківщині не в
одного з нас вселяють неспокій і проганяють сон.
Саме для нас, невпевнених,
постмодерно скептичних, в собі й між собою часто відчужених, Різдво
приносить радикальну перспективу. Коли Марія, Йосиф, волхви та пастирі
зрозуміли, Хто був той, що народився: Син Бога живого, Ісус Христос,
ім’я якого Еммануїл, що означає: «З нами Бог!» (Велике Повечір’я), —
їхні страх і неспокій перетворилися на велику, всеохопну, недвозначну
втіху. Так і ми святкуємо Різдво, щоб зрозуміти, Хто до нас прийшов, Хто
завітав у наш заклопотаний світ, щоб наш неспокій перетворити на мир і
радість.
Це до Тебе Бог прийшов! Безмежний і водночас близький у любові—як дитя!
Навіть
якщо ми перебуваємо далеко від Батьківщини або рідних, навіть якщо ми
ізольовані самі в собі, нам слід пам’ятати, що Церква Христова — це
місце зустрічі і Батьківщина, яка збирає всіх у Христі, у тому, Хто
гряде до нас таких, якими ми є. «З веління цісаря записувались люди,
записались і ми, вірні, в ім’я Бога нашого, що став людиною» (Наславник
вечірні в Навечір’я Різдва Христового). Тому коли збираємося в церкві, в
колі християнської сім’ї, в молитві і вдячній коляді—ми вдома і на
справжній Батьківщині. Ми тут пізнаємо Христа-Еммануїла при ламанні
хліба (Лк. 24, 13–35), як і самі учні Ісусові пізнали, що «Христос
родиться, щоб воскресити впалу колись людську природу» (тропар Навечір’я
Різдва Христового).
За
закликом Папи Венедикта ХVI Вселенська Церква святкує «Рік Віри», щоб
особливо спонукати християн наново навертатися до Господа, єдиного
Спасителя світу (Motu proprio Porta Fidei [«Двері Віри»], 6).
Святковий термін розпочався 11 жовтня 2012 року, в 20-ту річницю
публікації Катехизму Католицької Церкви. Минулого року наша Церква
представила свій власний Катехизм для українських греко-католиків. Глава
і Отець нашої Церкви, Блаженніший Святослав, гаряче заохочує всіх
вірних уважно прочитати цей Катехизм, який впроваджує нас у таїнство
Різдва.
Різдво
Христове, Рік Віри та Катехизм повинні мати конкретне відношення до
нашого щоденного життя. Як Син Божий воплотився, так і ми не біймося
сьогодні воплотити вашу віру в Христа у наші добрі діла, в любов до
ближнього і особливо любов до Бога через спільну молитву в церкві й
родині, щоденне читання Святого Письма та часту участь у Святих
Таїнствах, зокрема у сповіді та гідному прийнятті Святого Причастя. Так
Різдво повторюється, сам Ісус Христос стає присутнім у нашому житті, і
ми стаємо носіями Христа нашим ближнім і довкіллю.
Пам’ятаючи
про повноту звершеного Таїнства: про хрест, гріб, триденне воскресіння,
вознесіння на небеса, сидіння праворуч Бога, другий і славний прихід
Христа (анафора Божественної Літургії св. Івана Золотоустого), —
очікуймо народження нашого Господа з радістю і воздаваймо Йому хвалу з
веселими співами і колядами. Хай обереже вас Христос від усякого лиха!
Нехай преображає Він нашу тривогу і веде за Собою «від слави до слави»
(2 Кор. 3, 18), щоб наш спів з’єднався з піснею ангелів: «Слава на
висотах Богові і на землі мир!».
Зі щирою любов’ю обіймаємо вас і вітаємо:
Христос раждається! Славіте Його!
8 грудня 2012 р. Б.
В празник св. Климентія, папи римського
+Петро
Апостольський Екзарх Німеччини і Скандинавії
+Гліб
Апостольський Екзарх Великобританії, Апостольський візитатор в Ірландії
+Діонісій
Апостольський візитатор в Італії та Іспанії
+Борис
Апостольський Екзарх Франції, делегат у Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швайцарії
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz