List
pasterski Hierarchów Kościoła Greckokatolickiego
w Polsce
na Boże Narodzenie
Czcigodnym księżom, braciom
i siostrom zakonnym i wszystkim wiernym Kościoła Greckokatolickiego w Polsce.
"I słowo stało się ciałem i
zamieszkało wśród nas ..."
(J 1, 14)
Chrystus narodził się!
Drodzy bracia i siostry!
Bóg stwarzając człowieka na swój obraz i podobieństwo (Rdz 1, 26),
zechciał mieć z nim kontakt. I dlatego pierwszym środkiem komunikacji między
Bogiem i człowiekiem jest słowo. To Boże
Słowo, o którym bardzo treściwie wyraził się Papież Benedykt XVI, powołując
się na Ewangelię według św. Marka: niebo
i ziemia przeminą, ale moje słowa nie przeminą (Mk 13, 31), mówi dalej: Istotnie, wiemy,
że w Biblii Słowo Boże jest u źródeł stworzenia: wszystkie stworzenia,
począwszy od elementów wszechświata - słońce, księżyc, niebo - słuchają Słowa
Bożego, istnieją ponieważ są przez nie "powołane". Na słowo wypowiedziane przez Boga, powstaje wszystko
widzialne i niewidzialne, a ta twórcza
moc Słowa Bożego skupiła się w Jezusie Chrystusie, Słowie, które stało się
ciałem, i obejmuje także Jego ludzkie słowa, które są prawdziwym
"firmamentem", ukierunkowującym myśli i drogę człowieka na ziemi[1].
Aby
zrozumieć chociaż w części tajemnicę Bożego
Słowa, powinniśmy stawiać pytania i poszukiwać na nie odpowiedzi. Dlaczego
Bóg stał się człowiekiem i zamieszkał wśród ludzi? Dlaczego jest gotów, aby
stać się współuczestnikiem wszystkiego, oprócz grzechu, co charakterystyczne
dla stworzenia: bólu, cierpienia, głodu, a w końcu i śmierci? Jak ma zachowywać
się człowiek, który staje na przeciwko Boga-Jezusa Chrystusa? Jakie
konsekwencje w życiu każdego z nas: kapłana, zakonnika, siostry zakonnej,
wiernego świeckiego powinno wywołać spotkanie z Bogiem narodzonym z Dziewicy?
1.
Chrystus jest obecny w Kościele
Będąc
ochrzczonymi w Imię Ojca, i Syna, i Ducha Świętego, zostaliśmy włączeni do
Kościoła Chrystusowego, Ciała Jezusa Chrystusa. Apostoł Paweł mówi: Wy zatem, którzy w Chrystusa zostaliście
ochrzczeni, przyodzieliście w Chrystusa (Ga 3, 27). Dzięki sakramentom
świętym, które udzielane są tylko i wyłącznie w Kościele Chrystusowym
realizujemy wejście w życie Trójcy
Przenajświętszej[2].
Poprzez uobecnienie Słowa w Jezusie
Chrystusie, historia zbawienia nabiera konkretnej formy w życiu indywidualnego
człowieka. Dla nas oznacza to tyle, że Bóg inspiruje misję Jezusa Chrystusa -
wcielonego Słowa, które stało się ciałem,
rodzi odpowiedź wiary, a to powinno być kontynuowane w naszym codziennym życiu.
Nie powinniśmy szukać Boga nigdzie indziej jak w Kościele, dlatego że Bóg swoje
zbawienne zamiary uobecni w sposób ostateczny w życiu, śmierci i
zmartwychwstaniu Jezusa Chrystusa.
Cała nasza wiedza o Jezusie Chrystusie
oparta jest na Objawionym Słowie, które zapisane jest w Piśmie Świętym -
Ewangelii. Dlatego tak ważnym jest uważne słuchanie i czytanie Ewangelii. W
Roku Wiary, który rozpoczął się w październiku 2012 roku Kościół szczególną
uwagę zwraca na poznanie Chrystusa poprzez codzienną lekturę Słowa Bożego. Nasz
Kościół od 2011 roku, właśnie poprzez codzienne czytanie Księgi Życia
przygotowuje się do jubileuszu 1025-lecia Chrztu Rusi-Ukrainy, który będziemy
świętować w 2013 roku. Przy parafiach powstały kręgi biblijne, w wielu domach
"strząśnięto kurz" z Księgi Pisma Świętego po to, aby lepiej poznać
Boga. Cieszymy się tymi dobrymi znakami pogłębienia wiary w naszym Kościele.
Miejscem szczególnym dla chrześcijan, w
którym głosi się Słowo Boże, jest Świątynia Pana, a czasem Jego przepowiadania
- święta niedziela. W czasie Boskiej Liturgii i innych nabożeństw Kościoła we
wspólnocie parafialnej wierni uroczyście czytają Słowo Boże skierowane do
ludzi. Wtedy każdy z nas nawiązuje osobisty kontakt z Bogiem, tan kontakt
następuje również poprzez udział w sakramentach świętych. Dlatego też, drodzy
bracia i siostry, nie można nam traktować niedzieli, dnia Pańskiego, rozumianego jako cotygodniowy czas
odpoczynku, przeżywanego nieraz z dala od stałego miejsca zamieszkania i
związanego często z udziałem w różnych formach aktywności kulturalnej,
politycznej lub sportowej[...][3]
Po przesiedleniu w 1947 roku jedną z
trosk przesiedleńców był brak swoich świątyń - miejsca w którym w swobodny
sposób mogliby przynosić Bogu Najświętszą Ofiarę. Dzisiaj, dzięki Bożej opatrzności
i trudowi wielu naszych wiernych, prawie wszystkie nasze parafie wybudowały
swoje świątynie, a niektóre nadal budują. Chwała Panu, że ciągle mamy to
wielkie pragnienie posiadania swojej świątyni. Jednak niepokojącym staje się
fakt, że coraz częściej nie ma komu tych świątyń wypełnić! Ktoś powie, że czasy
są inne, trudniejsze, że świat się zmienił, a ludzie nie są tacy jak dawniej.
Jeden ze współczesnych pisarzy mówi: W
księdze Koheleta, jest wyraźnie napisane, że człowiek rozsądny nie powinien
zastanawiać się nad tym, które czasy były lepsze, dawne czy teraźniejsze,
dlatego że wszystkie czasy są jednakowe i każdy czas jest dobry i zły, i w
każdym czasie żyją ludzie sprawiedliwi i bezbożni[4].
Niedzielne spotkanie w Bożej świątyni ma
nas przybliżyć do Boga i do siebie nawzajem. Wspólnota parafialna zebrana na
Łamaniu Chleba - Eucharystii jest znakiem obecności Boga, obecności Królestwa
Bożego na ziemi, o czym świadczą pierwsze słowa Boskiej Liturgii: Błogosławione Królestwo Ojca, i Syna, i
Ducha Świętego. Wielcebłogosławiony Świętosław w liście pasterskim
"Żywa parafia miejsce spotkania z żywym Chrystusem" wskazuje na
odnowienie wspólnoty poprzez obecność Ducha Świętego w Kościele: Odnowiona przez Ducha Świętego wspólnota
Kościoła już poprzez same swoje istnienie staje się żywym przepowiadaniem
Chrystusa, który jest w niej obecny[5].
Jest to ten sam Bóg, który narodził się w Betlejem, tan sam, na Którego słowo
powstało wszystko.
2.
Chrystus jest obecny w rodzinie
Betlejem,
w którym niezauważalnie dla świata "narodziło się" Słowo Boże, było niewielką miejscowością
na granicy pustyni i urodzajnych pastwisk. W tym miejscu Słowo stało się nadzieją życia dla "pustyni", która w
naszej tradycji na ikonie Bożego Narodzenia przedstawiona jest za pomocą
czarnego koloru jaskini, w której przyszedł na świat Chrystus. Światłość ze Światłości, Bóg prawdziwy dzisiaj
przychodzi do każdej z naszych rodzin, które bardzo często są dla świata jak
Betlejem - maleńkie i bez znaczenia. Jednak to właśnie je Bóg wybiera na
miejsce swego przebywania.
Dzisiaj
fundamentalnym znaczeniem dla rodzin jest uświadomienie tej Bożej obecności,
przyjęcie jej i odpowiedź na nią. Rodzina chrześcijańska to ta rodzina, która
żyje sakramentami świętymi: Chrztem, Bierzmowaniem, Eucharystią, Pokutą i
pojednaniem, Namaszczeniem Chorych, Małżeństwem i Kapłaństwem. Poprzez udział w
tych działaniach Kościoła rodziny dają świadectwo wiary i obecności Słowa
Bożego w dzisiejszych czasach. Dlatego młodzi chłopcy i dziewczęta nie powinni
bać się wejścia na drogę sakramentalnego związku małżeńskiego. Nie wolno również
zgadzać się na wspólne zamieszkanie młodych par bez sakramentalnego związku
małżeńskiego tylko ze względu na wygodę czy korzyści finansowe. Gdyż jest to
jawne zaprzeczenie Chrystusowej prawdy i zwyczajnej ludzkiej uczciwości wobec
"pustyni świata", dla której chrześcijańskie małżeństwo ma być
świadkiem i nauczycielem Chrystusowej Ewangelii - a świadek zobowiązany jest
mówić prawdę, bo tak chciał Bóg (por. Mt 28, 20). Głoszenie obecności Słowa
Bożego to nie tylko obowiązek, ale przede wszystkim wielki przywilej i godność.
To zewnętrzne świadectwo i godność przepowiadania dla świata przepięknie przedstawia
Święty Jan Chryzostom: Godności
zewnętrzne poznaje się oczywiście po zewnętrznych oznakach; nasze zaś winny być
widoczne w przymiotach duszy. Człowieka wierzącego powinniśmy rozpoznawać nie
tylko na podstawie udzielonego daru, ale i także na podstawie nowego życia.
Wierzący winien być światłością i solą świata (por. Mt 5, 13-14). Jeśli zaś ty
nie jesteś światłem nawet dla samego siebie i nie usuwasz własnego zepsucia, to
po czym mamy poznać, że jesteś chrześcijaninem? Po tym, że wszedłeś do świętej
wody? Przecież to staje się dla ciebie powodem kary. [...] Człowiek wierzący
winien jaśnieć nie tylko tym, co otrzymał od Boga, lecz również tym, co sam
wniósł do wspólnoty[6].
Nie lękajmy się
wejść w żywą relację z Chrystusem poprzez aktywny udział w życiu Kościoła,
poprzez modlitwę wspólnotową i osobiste świadectwo wiary! Wzmocnieni Słowem
Bożym, które ma przynieść widoczne owoce
w naszym życiu codziennym, bo tylko ci, którzy to Słowo zachowują, to znaczy
wykonują, mogą z pełną czcią i godnością nazwać się błogosławionymi u Pana
(por. Łk 11, 28)[7].
Drodzy
Siostry i Bracia, pozwólcie złożyć Wam nasze Bożonarodzeniowe życzenia.
Przede wszystkim
życzymy Wam, aby w Waszych domach stało się żywym pełne siły Słowo Boga, które skoncentrowane jest w narodzonym Chrystusie.
Z nami Bóg! - zrozumiejmy to najpierw my, a później przekażmy tę prawdę
innym. Radość, która dzisiaj płynie z Bożej obecności miedzy ludźmi, niech
będzie siłą do wzrastania w wierze i uświęcania "pustyni tego
świata". Patrzmy na przyszłość przez pryzmat Chrystusa, a Jego słowa niech
zawsze będą pokrzepieniem w trudnych chwilach życia: To wam powiedziałem, abyście radowali się pokojem dzięki Mnie. W
świecie będziecie doświadczać ucisków, lecz ufajcie! - Ja zwyciężyłem świat (J
16, 33).
Przenajświętsza
Bogarodzico, jak przyjęłaś w swe kochające ramiona Słowo Boże, tak i nas dzieci Wszechmogącego Boga otaczaj
macierzyńskim spojrzeniem miłości.
Na święta Bożego Narodzenia i Nowy Rok z
serca Was błogosławimy!
Biskup Włodzimierz Juszczak Arcybiskup
Jan Martyniak
Eparcha
Wrocławsko-Gdański
Metropolita
Przemysko-Warszawski
Przemyśl -
Wrocław, Boże Narodzenie 2012 A. D.
[2] Katechizm UKGK, Chrystus nasza
pascha, p. 408
[3]
Jan Paweł II, Dies Domini, 4.
[4] Brandstaetter R., Jezus z Nazaretu, t. 1, wydawnictwo „M”,
Kraków 2003, s. 149.
[5] Wielcebłogosławiony Świętosław,
List pasterski Żywa parafia miejscem
spotkania z Żywym Chrystusem, 2 grudnia 2011 r.
[6] Zob. Człowieka wierzącego
poznaje się po sposobie życia, w: Św. Jan Chryzostom, Homilie
na ewangelię według św. Mateusza,
cz. 1, homilie 1-40, s. 60.
[7] Wielcebłogosławiony Świętosław,
List pasterski Żywa parafia miejscem
spotkania z Żywym Chrystusem, 2 grudnia 2011 r.
Tł. o.PP
РІЗДВЯНЕ
ПОСЛАННЯ ВЛАДИК УГКЦ У ПОЛЬЩІ
Всесвітлішим, Всечесним і Високопреподобним Отцям,
Преподобним Монахам і Монахиням та всім вірним
Української Греко-Католицької Церкви у Польщі
«І
слово стало тілом, і оселилося між нами, ...»
(Ів.
1, 14)
Христос
Родився!
Дорогі
Брати і Сестри!
Бог
сотворивши людину на свій образ і подобу (Бут. 1, 26) захотів мати
з нею контакт. Саме першим засобом комунікації між Богом і людиною є слово. Оце
Боже Слово, про яке дуже змістовно
висловився Вселенський Архиєрей Папа Венедикт XVI, покликаючись на Євангеліє
від Марка: небо і земля проминуть, але
слова Мої не минуть (Мк. 13, 31),
каже дальше: Дійсно, ми знаємо, що в
Біблії Слово Боже - це походження створіння: всі сотворіння, починаючи від
космічних елементів - сонце, місяць, небесне склепіння – підкоряються Божому
Слову, існують, тому що «покликані» до цього. На слово, яке висказує Бог,
повстає все видиме і не видиме, а ця творча сила Слова Божого, зосередженого в Ісусі
Христі, Слові, яке стало тілом і проходить також через Його людські слова, які
є справжнім «горизонтом», що керує думками і шляхом людини на землі[1]
Щоб зрозуміти хоча б частинно таємницю
Божого
Слова, слід нам ставити питання і
шукати на них відповідей. Чому Бог оселюється між людьми? Чому готовий стати
співучасником усього, крім гріха, що притаманне сотворінню, болю, терпінню,
голоду, а в кінці смерти? Як має повести себе людина, яка стає напроти Бога-Ісуса
Христа? Які наслідки у житті кожного з нас: священика, монаха, монахині,
мирянина має викликати зустріч з Богом народженим з Діви?
1. Христос є у Церкві
Будучи охрещеними в Ім`я Отця,
і Сина, і Святого Духа, включено нас у Церкву Христову, Тіло Ісуса Христа.
Апостол Павло каже: всі бо ви, що у
Христа Христилися, у Христа одягнулися (Гал. 3, 27). Через святі таїнства,
які уділяються тільки і виключно в Христовій Церкві здійснюємо входження у життя Пресвятої Тройці[2].
Через уприсутнення Слова в Ісусі Христі, історія спасіння набирає конкретної форми в житті
індивідуальної людини. Для нас означає це стільки, що Бог інспірує місію Ісуса
Христа – воплоченого Слова що стало Тілом,
породжує відповідь віри, а це повинно мати своє продовження у відповіді в
нашому житті. Не потребуємо шукати Бога ніде інде як в Церкві, тому що Бог свої
наміри спасіння утілеснив в спосіб повний і остаточний в житті, смерті і
воскресінні Ісуса Христа.
Все наше
знання про Ісуса Христа спираємо на об’явленому Богом Слові, яке записане у
Святому Письмі – Євангелії. Тому так важливо є уважно слухати і читати
Євангелію. У Році Віри, який почався у місяці жовтні 2012 року особлива увага
Церкви зосереджена на пізнанні Христа через щоденне читання Божого Слова. Наша
Церква від 2011 року, саме через щоденну лектуру Книги Життя підготовляється до
ювілею 1025-ліття Хрещення Руси-України, який будемо відзначати у 2013 році.
При парафіях зав’язалося чимало біблійних гуртків, в багатьох домах «струшено
порох» зі Святої Книги на те, щоб тим способом краще пізнати Бога. Радіємо тими
добрими знаками поглиблення віри в нашій Церкві.
Особливим
місцем для християн, де проголошується Слово Боже, є святий храм Господній, а
часом Його проголошення – свята неділя. У часі Божественної Літургії і інших богослужінь
Церкви, у парафіяльній спільноті вірних врочисто читаємо Слово Бога спрямоване
до людини. Тоді кожний з нас нав`язує особистий контакт з Всевишнім, також через
участь у святих таїнствах. Тому теж, дорогі брати і сестри, не вільно нам ставитись
до неділі, дня Господнього, тільки і виключно як до дня щотижневого
часу відпочинку, який переживається з далека від місця постійного проживання на
різного роду культурних, політичних або спортивних розвагах [...][3]
Від кожного з нас – учнів Христа – очікується, щоб неділя, в першу чергу, була
зустріччю з Богом, навіть якщо це вимагає ще одного зусилля. А це тому, що це є
природна потреба людини, яка любить Бога і хоче з Ним бути.
Після
переселення в 1947 році одною з турбот переселенців був брак своїх храмів,
місця в якому у свобідний спосіб могли б приносити Богові Безкровну Жертву.
Сьогодні, дякуючи Божому провидінню і зусиллю багатьох наших вірних, майже всі
наші парафії побудували свої святині, а деякі ще їх будують. Слава Богові, що
маємо так велике прагнення свого. Однак тривожить факт, що нема кому тих храмів
заповнити! Хтось скаже, часи інші, трудніші, світ помінявся, люди не такі, як
давніше. Один сучасний християнський письменник каже: У книзі Проповідника є виразно написане, що людина розсудлива не
повинна задумуватись над тим, котрі часи були кращі, давні чи сьогоднішні, тому
що всі часи є однакові і кожний час є добрий і поганий, і в кожному часі живуть люди праведні і безбожні[4].
Недільна зустріч у Божому храмі має нас наблизити до Бога і взаємно до себе. Парафіяльна
спільнота зібрана на Ламанні Хліба – Євхаристії є знаком присутності Бога,
присутності Божого Царства на землі, про що і свідчать перші слова цієї Літургії
Благословенне
Царство Отця, і Сина, і Святого Духа. Блаженніший Святослав у посланні
«Жива парафія місце зустрічі з живим Христом» вказує на оновлення спільноти
через присутність Святого Духа у Церкві: Відновлена
Святим Духом церковна спільнота самим своїм буттям стає живою проповіддю
Христа, присутнього у ній[5].
Це Той самий Бог, що народився у Вифлеємі, Той самий що на Його слово повстало
все.
2. Христос є у родині
Вифлеєм, в якому Слово Боже «народилося» непомітно для великого світу, був
невеличкою місцевиною на межі пустині та врожайних пасовищ. Тут Слово стало надією життя для «пустині»,
яка у нашій традиції на іконі Різдва зображена чорним кольором печери, в якій
народився Христос. Світло від Світла, Бог
істиний сьогодні приходить до кожної нашої родини, яка дуже часто для світу
є як Вифлеєм – маленька і без значення.
Однак це її вибирає Бог на місце свого проживання!
Сьогодні для родин фундаментальним значенням є цю Божу присутність
усвідомити, прийняти і на неї відповісти. Християнська родина то ця, у якій
здійснюється таїнственне життя: Хрещення, Миропомазання, Пресвята Євхаристія,
Покаяння-сповідь, Єлеопомазання, Подружжя, Священство. Через участь у них,
родини дають свідоцтво віри і присутності Божого Слова в сьогоднішньому світі.
Тому не потрібно боятися молодим хлопцям і дівчатам вступати на дорогу таїнственного
подружнього життя. Також не вільно погоджуватися на спільне проживання молодих
пар без вступання у подружній таїнственний зв`язок тільки з огляду на вигоду чи
фінансові користі. Є це відкрите заперечення Христової правди і звичайної
людської чесності супроти «пустині світу»,
для якої християнське подружжя має бути свідком і вчителем Христової
проповіді, а свідок має говорити правду, бо так звелів Господь (пор. Мт. 28, 20).
Голошення присутності Божого Слова це не тільки обов`язок, але перш за все
велика честь і гідність. Це зовнішнє свідоцтво і гідність проповіді для світу
прекрасно зображає святий Іван Золотоустий: Зовнішні
гідності пізнається не на основі уділеного дару, але також на основі нового
життя. Віруючий повинен бути світлом і сіллю світу (пор. Мт. 5,
13-14). Але якщо ти не є
світлом для самого себе і не усуваєш власного зіпсуття, то по чому маємо
пізнати, що ти християнин? По тому що увійшов ти у святу воду? Тож це стається
для тебе приводом кари [...] Людина віруюча повинна блистіти не тільки тим, що
отримала від Бога, але також тим, що сама внесла до спільноти[6].
Не лякаймося ввійти у живі відносини з Христом через
активну участь у житті Церкви, через спільнотову молитву і особисте свідоцтво
віри! Покріплені Божим Словом, яке має принести видимі плоди у нашому щоденному
житті, бо лише ті, хто це Слово зберігає, тобто виконує, можемо з повною гордістю і чесністю
назвати себе блаженними у Господа (пор. Лк. 11, 28)[7].
Дорогі Сестри і Брати,
дозвольте скласти Вам наші Різдвяні побажання.
Перш за все, бажаємо Вам, щоб у Ваших домах стало живим могутнє
Слова Бога, яке зосереджене в народженому
Христі. З нами Бог!, зрозуміймо ми, а потому передаймо цю правду іншим.
Радість, яка сьогодні пливе з Божої присутності між людьми, нехай буде силою до
зростання у вірі і освячування «пустині цього світу». Дивімося на майбутнє
через погляд Христа, а Його слова нехай завжди будуть підкріпленням у складних
хвилинах життя: Сказав я вам це, щоб ви
мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я бо подолав світ (Ів.
16, 33).
Пресвята Богородице, як прийняла ти Боже
Слово в обійми своїх люблячих рук, так і нас дітей Всевишнього огортай
материнським поглядом любові.
На Різдвяні Свята і Новий Рік із серця Вас благословимо!
Єпископ
Володимир Ющак Архиєпископ
Іван Мартиняк
Владика Вроцлавсько-Ґданський Митрополит Перемисько-Варшавський
Перемишль – Вроцлав, Різдво Христове 2012 р. Б.
[2] Катехизм УГКЦ «Христос наша пасха», п. 408.
[4] R. Brandstaetter, Jezus z Nazaretu, t. 1, wydawnictwo „M”,
Kraków 2003, s. 149.
[5] Блаженіший
Святослав, Пастирське послання «Жива парафія місце зустрічі з живим Христом», 2
грудня
2011 р.
2011 р.
[6] Див. Człowieka wierzącego poznaje się
po sposobie życia, w: Św. Jan Chryzostom, Homilie na
ewangelię według św. Mateusza,
cz. 1, homilie 1-40, s. 60.
[7] Блаженіший
Святослав, Пастирське послання «Жива парафія місце зустрічі з живим Христом», 2
грудня
2011 р.
2011 р.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz